Куди витрачають гроші житлово-будівельні кооперативи

Житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) — це своєрідна іпотека по-советськи: люди, яким по тем або іншим причинам не вдалося одержати квартиру безкоштовно, поєднувалися, і за рахунок пайових внесків зводили новий будинок або реконструювали старий. Основна їхня відмінність від комунальної власності — самоправність, тому що мешканці самі відповідають за стан будинку й прибудинкових територій, за власні кошти ремонтують тепломережі усередині приміщення, не очікуючи допомоги від Жэка, самостійно платять заробітну плату двірникам т.д.

Нові часи — нові проблеми

Традиційно житлово-будівельні кооперативи діють на основі зразкового статуту, затвердженого Постановою Ради Міністрів РСФСР ще в 1985-м року. Згідно з ним, органами керування ЖБК є загальні збори членів (власне, мешканці будинку) і правління кооперативу.

Як правило, це голова, заступник і бухгалтер, які розпоряджаються грішми організації відповідно до затверджених загальних зборів кошторису доходів і видатків на поточний рік. Втім, як показує практика, загальні збори кооперативу якщо й проводяться, то вкрай рідко — всупереч статуту, менш одного разу в рік.

Глибшатися ж у фінансові справи кооперативу — зайві витрати часу, які не кожний зможе собі дозволити, та й копатися в бухгалтерських балансах, зводячи дебет із кредитом, не всім під силу. От і виходить: жителі кошту на потреби житлово-будівельного кооперативу здають, однак не перевіряють, на що їх витрачають. Фактично влада перебуває в руках правління будинку, яке може розпоряджатися грішми за своїм розсудом без особливого ризику викриття. Втім, типовим статутом передбачене, що контролювати діяльність керівників будинку повинна Ревізійна комісія, яка обирається на два роки, і полягає не менш чому із трьох людей. У її обов'язку входить контроль над дотриманням правлінням і членами кооперативу законодавства, а також проведення планових ревізій фінансово-господарчої діяльності кооперативу не рідше одного разу в рік. Про результати перевірки Ревізійна комісія звітує перед загальними зборами членів кооперативу.

"Житлово-будівельний кооператив — формування, дуже близьке до об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, і найголовніший контролер у ньому — самі жителі, хоча перевіряти ЖБК може й податкова інспекція, і прокуратура", — коментує законодавство Юрій Бондар, голова постійної комісії Київради з питань житлово-комунального господарства й паливно-енергетичного комплексу.

Однак самі жителі кооперативів до цієї норми ставляться більш ніж скептично, тому що право на перевірку Ревізійна комісія має, а от реальних важелів впливу їй не надали. "Ревізійна комісія може лише перевірити документацію й усе. Наприклад, голова кооперативу або бухгалтер надає договори, по яких перевіряють законність їх висновку й суми, на які вони підписані. Тому що може трапитися так, що вартість послуг — 1000 грн, а договір підписали на 5000 грн. Тому слід перевірити, на якій підставі така сума зазначена, чому саме таку компанію вибрали т.д. Однак якось вплинути на ситуацію ревізійна комісія не може", — розповідає жителька одного з будівельних кооперативів Олена Будько.

Тим більше, голова кооперативу може взагалі відмовитися надати будь-які звіти про свою діяльність. І змусити його це зробити — украй важко.

Ради юристів

Що ж робити тем мешканцям, яким не вдалося по-гарному домовитися з головою кооперативу? У такому випадку в жителів ЖБК вихід один: оголосити правову боротьбу нечистим на руку керівникам. При цьому бажане заручатися підтримкою кваліфікованого юриста, адже в нетрях вітчизняного законодавства розібратися не кожному під силу.

Отже, якщо ви сумніваєтеся в чесності й сумлінності правління ЖБК, першим кроком повинна стати перевірка фінансових звітів кооперативу: скільки зібране коштів з жителів, на що вони були витрачені, у кого й за яку ціну закуплені ті або інші матеріали й т.п. — в один голос радять чиновники. На практиці це зробити не так легко, оскільки голова кооперативу може ігнорувати проханню жителів удома або ж відмовиться видати будь-які документальні докази.

• По-перше, потрібно скликати позачергові збори ЖБК, на яких повинне бути принаймні 2/3 жителів, щоб визнати збори легітимними (присутніх може бути й менше, якщо це допускається статутом).
• На засіданні більшістю голосів слід прийняти розв'язок про витребування звіту про фінансово-господарчу діяльність, яке передати безпосередньо голові ЖБК під підпис, що він ознайомлений з документом. "На практиці може трапитися так, що голова відмовляється прийняти цей документ, тоді потрібно відправити повідомлення поштою", — пояснює Дмитро Луценко, юрист. Якщо документ не зробив враження, слід прийняти ще один розв'язок про позапланову перевірку кооперативу податковою інспекцією ( найкраще ці два документи ухвалювати одночасно, щоб не довелося не збирати людей у другий раз), направивши відповідний лист голові податкової. Інспекція проводить перевірку, за результатами якої видає акт. Також до перевірки можна залучити аудиторську фірму, це буде набагато дорожче, але швидше й ефективніше.
• Якщо є переконливі докази злочину голови ЖБК (розкрадання майна, незаконні маніпуляції із власністю, наприклад, продаж квартир або землі), звертайтеся із заявою на ім'я начальника ГУ РО УМВД, звідки її перенаправляють певному виконавцеві ( як правило, дільничному інспекторові). "Однак інспектор може не виявити ентузіазму вам допомогти, — застерігає юрист. Він або не зацікавлений у цьому, або перебуває в дружніх відносинах з головою кооперативу, і може запросто відмовитися порушити кримінальну справу за відсутністю складу злочину".
• Розв'язок міліції можна оскаржити в суді, який або повертає справа в міліцію на доробку, або порушує кримінальну справу.

Як правило, державні органі вкрай неохоче займаються проблемами ЖБК. Причина такої неуважності укладається в неприбутковості кооперативів, — пояснюють юристи. Адже, на відміну від звичайного підприємства, де в результаті перевірки можна накласти штрафи, і, відповідно, виконати план і одержати додаткові доходи в бюджет, із ЖБК побрати нема чого. Та й схема, описана вище, — це додаткові витрати часу, коштів і нервів, тому, як правило, усе обмежується обговоренням на «кухонному» рівні.

Держслужбовці теж визнають, що люди вирішують внутрішні конфлікти самотужки: "У нашій комісії скарги на керівництво ЖБК не надходили, до мене з таких питань теж не зверталися, але певні проблеми є, і з ними в 95% випадків мешканці розбираються самі", — резюмує Юрій Бондар.